Памяті колеги Василя Олійника
5 березня 2015 року на 79 році пішов з життя Олійник Василь Іванович – ветеран спорту, президент Вінницького обласного осередку Асоціації ветеранів легкої атлетики України, почесний працівник фізичної культури і спорту України, доцент фізичного виховання.
Народився Василь Іванович 26 січня 1937 року на Вінниччині, в селі Кривощиї Хмільницького району в селянській сім’ї. Він був старшим з чотирьох дітей. Після школи його не хотіли брати до армії, бо був дуже маленький і худий. Але він наполіг, бо на той час йому вже виповнилось 18 років і він не хотів щоб в селі думали що він якийсь хворий. І за три роки військової служби, яку він проходив у зенітно-ракетних військах під Ленінградом, Василь займався спортом, виріс і змужнів. Після армії в 1959 році поступив на навчання у Вінницький державний педагогічний інститут на факультет фізичного виховання (декан факультету Олександр Олексійович Глушак). Сокурсниками 5-го (1959-1963 рр.) випуску факультету були відомі в наш час фахівці Б.Й. Коган і К.К. Бурбицький (баскетбол), В.Т. Жуковський, А.С. Трофимчук і Ю.К. Дольст (легка атлетика), О.М. Бурбицька (дівоче Пуцило), Є.М. Лебедєва (дівоче Мороз) і А.Г. Клаузова (дівоче Остапенко) – (волейбол), З.С. Скибенко (художня гімнастика), К.І. Кляузов (велоспорт) і багато інших.
Трудова діяльність Василя Івановича розпочалась з 20.01.1962 року в Тульчинській ДЮСШ на посаді тренера-викладача з легкої атлетики (директор школи Володимир Максимович Мулик). У вересні 1965 року він переїздить до м. Вінниці і три роки працює інструктором організаційного відділу обласної ради добровільного сільського спортивного товариства «Колгоспник» (голова обласної ради Віталій Анатолійович Корчинський).
У 1968 році Василя Івановича на роботу запросив завідувач кафедри фізичного виховання Вінницького філіалу КПІ Ярослав Ларіонович Кулик, де він працює спочатку на посаді лаборанта кафедри, згодом – асистентом, старшим викладачем і з 1991 року доцентом (керівники вузу Роман Юрійович Кігель, Іван Васильович Кузьмін і Борис Іванович Мокін). За 30 років роботи в цьому навчальному закладі Василь Іванович зробив значний внесок в розвиток фізичної культури і спорту. Це були роки його становлення і найвищих досягнень. А їх було чимало і всі не перелічити. Адже він був заступником завідувача кафедри, очолював спортивний клуб, організовував цікаві спортивно-масові заходи серед студентської молоді, працівників інституту і мешканців міста, готував команди до змагань. Він був головним організатором щорічних Новорічних пробігів на стадіоні інституту, коли сотні любителів спорту будь погоду 31 грудня о 23.45 стартували і фінішували в 00.15, потім вітали один одного з Новим роком, пили чай і розходились по домівках. Разом з колективом кафедри він брав безпосередню участь в розвитку і будівництві матеріально-спортивної бази інституту – стадіону, спортивних залів, майданчиків, спортивно-оздоровчого табору «Супутник», навчально-адміністративного корпусу кафедри фізичного виховання зі стрілецьким тиром, тенісним, тренажерним залами і музеєм спортивної слави Вінниччини. Особистим прикладом участі в навчально-тренувальних заняттях і спортивних змаганнях міського, обласного, всеукраїнського і міжнародного рівнів з легкоатлетичного бігу на різні дистанції, спортивної ходьби і поліатлону він демонстрував свою витривалість, силу, високу працездатність і пропагував здоровий спосіб життя. На цю тему він проводив багато лекцій, бесід і виступів з демонстрацією великої кількості фото і відео матеріалів та інших документів.
За високу активність та спортивні досягнення у 1980 році Василю Івановичу було доручено нести факел естафети Олімпійського вогню XX літніх Олімпійських ігор у м. Вінниці. І щороку, на всі масові легкоатлетичні спортивні заходи, які проводились у Вінниці, він одівав свою олімпійську спортивну форму, запалював вогонь факелу і гордо ніс його, пропагуючи мирні ідеї Олімпійського руху.
Останнім місцем роботи Василя Івановича був приватний вищий навчальний заклад – Вінницький інститут регіональної економіки та управління, згодом фінансово-економічний університет (ректор Петро Григорович Білоконний), де він з 1997 по 2010 роки працював доцентом фізичного виховання, залучав студентську молодь і колектив викладачів до активних занять фізичною культурою і спортом.
До останніх днів свого життя Василь Іванович опікався клубом любителів бігу «Ювентус», президентом якого він був і ветеранами «королеви спорту» легкої атлетики, як голова Вінницького обласного осередку Асоціації ветеранів легкої атлетики України (президент Леонід Йосипович Смєлаш).
За вагомий внесок в розвиток фізичної культури і спорту Василя Івановича нагороджено знаком «Почесний працівник фізичної культури і спорту України» та багатьма іншими нагородами – медалями, грамотами і цінними подарунками.
Біля будинку, де жив покійний, на прощання з Василем Івановичем зібралось більше як 300 колег, городян, керівників спортивних організацій, які добре його знали і прийшли провести в останню путь. Біля місця проживання і на кладовищі в с. Лука Мелешківська свої скорботні слова і слова вдячності за 50-річну і плідну працю висловили С.С. Краєвський – голова комітету по фізичній культурі і спорту міської ради, брат Б.І. Олійник, професор технічного університету В.С. Осадчук, голова обласної ради ветеранів фізичної культури і спорту Г.Г.Самков.
Після кладовища біля 100 присутніх зібрались на поминальний обід в ресторані «Першотравневий». У гарній співучій формі молитву «Отче наш» прочитала сестра покійного Оксана. У своїх спогадах про життя Василя Івановича, про цікаві життєві моменти розповіли сини Сергій і Олександр, Георгій Самков, Анатолій Локаєнко (ВДПУ), Валентина Сокоринська (ВНТУ), невістка Оксана. А його сокурсниця Зінаїда Скибенко, щоб увіковічити пам’ять колеги, запропонувала дати назву Клубу любителів бігу «Ювентус» імені Василя Олійника і встановити на стадіоні ВНТУ імені Ярослава Кулика пам’ятник або барельєф із зображенням Василя Івановича, який біжить і перетинає фінішну стрічку.
6 березня 2015 року у м. Києві проводився зимовий Чемпіонат України серед ветеранів легкої атлетики, на якому мав виступати і Василь Іванович. І всі присутні, під час урочистого відкритті змагань, хвилиною мовчання шанували пам’ять про свого колегу, а його дистанцію біг вінницький 78-річний ветеран Анатолій Орєхов.
І спортивна громадськість області глибоко сумує з приводу смерті Олійника Василя Івановича та висловлює щире співчуття рідним і близьким покійного, особливо дружині Галині Миколаївні, з якою він прожив 49 років, брату Борису і сестрі Оксані, які живуть у Вінниці, брату Івану, який був військовим і живе в Омську, синам Сергію і Олександру, невісткам Тетяні і Оксані, онукам Олександру і Лілії.
Спочивай з миром, Василь Іванович. Ми будемо завжди пам’ятати тебе таким, яки ти був при житті – чесним, справедливим, порядним, активним і невтомним пропагандистом здорового способу життя та Олімпійського руху.
Георгій САМКОВ, голова обласної ради ветеранів спорту
