Етапи життя колеги Едуарда Умнова

16 березня 2016 року, раптово, від інфаркту,  на 76 році життя перестало битися серце  ветерана праці і спорту, майстра спорту СРСР з легкої атлетики (десятиборство) Умнова Едуарда Вікторовича.

Неодноразовий переможець та призер респуб-ліканських змагань, чемпіон ЦР ДСТ «Локомотив», призер спартакіади профспілок України і зимового чемпіонату СРСР. Відмінник народної освіти України та відмінник фізичної культури і спорту СРСР.

Народився Едуард Вікторович  7 вересня 1940 року в м. Єсентуки, Ставропольського краю в родині військового залізничника. В їх сім’їсеред трьох дітей він був старшим. Родина завжди була «на колесах» – Ставропілля, Крим, Вінниччина. Школу Едик закінчив у м. Могилів-Подільському.  В школі займався багатьма видами спорту, особливо легкою атлетикою.

У 1957 – 1961 роки він навчався в  Київському державному інституті фізичної культури (ректор М.П. Лапутін), здобувши спеціальність «Викладач фізичної культури і спорту – тренер з легкої атлетики». Під час навчання продовжує наполегливо тренуватись і в 1960 році показує результат в десятиборстві 5749 очок, на рівні 1-го розряду.

Після навчання був направлений на роботу в м. Могилів-Подільський, однак там довго не затримався, а переїхав до Вінниці, де 7 років працював тренером з легкої атлетики ДЮСШ «Локомотив» Південно-Західної залізниці (директор школи А.Ю.Харченко).  Разом з ним в ті часи працювали такі відомі тренери, як Петро Матусевич, Володимир Богачук, Василь Ружило. Під час своєї тренерської роботи Едуард Вікторович не тільки тренував, а й виховував своїх учнів, готував їх до життя. Так його вихованцями були Леонід Євсеєв, який зараз очолює кафедру фізичного виховання Вінницького національного технічного університету, Євген Жезмер – працював керівником фізичного виховання Вінницького художнього МПТУ №5,  Дмитро Дворкіс –  з 1992 упродовж восьми років на загальноміських виборах двічі обирався міським головою, Юхим Зільберштей – понад 45 років працює інструктором – методистом зі спорту Вінницького заводу тракторних агрегатів, Віктор Постемський – провідний в області Заслужений тренер України. Свою естафету тренера з легкої атлетики Умнов передав Заслуженому тренеру України Віктору Постемському, Валентині Чайковськів, викладачам фізичного виховання  Вадиму Шуляченко, Лідії Логачовій (дівоче Солдатова).

Займаючись зі своїми вихованцями Умнов особисто продовжує тренуватись і успішно виступає на змаганнях різних рівнів в містах Москва, Ленінград, Тбілісі, Одеса, Чернігів, Брест, Херсон, Ялта, Орел, Ужгород, Вінниця. Так в 1966 році на змагання міжвідомчої першості Україні в Ялті доводить свій результат до 6497 очок, виконавши норматив кандидата в майстри спорту. І нарешті, 30-31.05.1967 року у м. Вінниці на міжвідомчому чемпіонаті області, збувається його заповітна мрія.  Він показує свій найвищий результат – 6803 очка і виконує норматив майстра спорту.  Далі у 1967 і 1968 роках успішно виступає на змаганнях Спартакіади народів УРСР в м. Києві, чемпіонат ЦР ВДСТ «Локомотив» у м. Орлі і м. Ленінграді, першості України і Південно-Західної залізниці. Свою спортивну кар’єру спортсмена він завершив 25-26.08.1968 р. в м. Орлі на першості ЦР ВДСТ «Локомотив», стрибнувши у висоту на 190 см., з жердиною – 410 см., в багатоборстві – 6498 очок.

Наприкінці 1968 року Едуарда Вікторовича приймають на роботу заступником голови обласного комітету по фізичній культурі і спорту (голова комітету Б.Д. Рунь). На цій відповідальній посаді в головному спортивному органі області він пропрацював лише 6 років і у 1974 році перейшов на роботу керівником фізичного виховання Вінницького політехнічного технікуму (директор І.А. Беліченко). Тут він перейняв естафету у відомого фахівця Є.П. Гордеєва і продовжує розвивати матеріально-спортивну базу технікуму, організовую навчальну і позакласну роботу серед студентів спільно зі спортивним клубом «Політехнік». Їх збірні команди завжди в лідерах в області і на Україні. Особисто займається громадською роботою, його обирають депутатом Староміської Ради народних депутатів м. Вінниці. У 1980 році під час проходження в області естафети Олімпійського вогню Е.В.Умнову була доручена почесна місія пронести палаючий факел на одному з етапів естафети.

У 1984 році його обирають заступником голови обласної ради ДСТ «Спартак» (голова ради А.І. Несеверенко). Тут він пропрацював три роки до великої реорганізації спортивних товариств – об’єднання всіх у єдине товариство ВДФСТ профспілок.  В цьому товаристві п’ять років він працював заступником директора і завідуючим учбово-спортивної роботи спортклубу облради ВДФСТ профспілок (директор клубу Ф.П.Новік). Однак цей спортивний конгломерат проіснував лише п’ять років і поступово, спочатку «Колос», а згодом і «Спартак» знову стали самостійними структурами. А Умнова Е.В. у 1992 році обирають головою обласної ради ДСТ «Спартак».

У 1992 році за ініціативи бувшого голови міської ради Ю.І. Іванова і за моєї безпосередньої участи, як голови міського спорткомітету, в м. Вінниці завершилось будівництво і прийняв перших відвідувачів міський шахово-шашковий клуб. Згодом було прийнято рішення про відкриття на базі цього клубу міської ДЮСШ №6, де директором було призначено Е.В. Умнова. На роботу в школу також прийшли кращі фахівці страви Валентин Чекай, Едуард Семенніков, Микола Бондар, Михайло Шафір, Анатолій Яворський, які поступово  розвивають ці інтелектуальні види спорту, готують майстрів спорту, гросмейстерів і вносять свій вагомий внесок до успіхів Федерацій України на міжнародній арені, про що говорять звитяги їх вихованців за останні роки.

У кінці 2002 року Е.В. Умнов закінчує свою трудову діяльність, але пробує себе у підприємницькій діяльності розповсюджуючи продукцію компанії Тяньші, а згодом і сучасних тренажерів китайського виробництва.  

Звичайно, завершити у 62 роки активну трудову діяльності, а згодом і смерть у 2014 році коханої дружини Ірини Павлівни, підкосили здоров’яЕдуарда Вікторовича та призвели до печальних наслідків.

Проститись і провести в останню путь покійного прийшли його вихованці, колеги, ветерани спорту, друзі, сусіди, близькі і рідні.  Під час поминального обіду було висловлено багато добрих слів в його адресу, згадували про нього як високо інтелігентну, працьовиту, порядну і принципову людину, віддану справі розвитку фізичної культури і спорту.  А двоюрідний брат дружини Олександр пригадує, як відповідально Едуард Вікторович відносився до його прохання привезти з міст Москви або з Ленінграду акваріумних рибок та необхідні дефіцитні радіодеталі. Та не зважаючи на те, що в його спорядженні завжди була шестиметрова пластикова жердина, яку було проблематично заносити у вагон потягу, він завжди привозив у скляній посудині нових рибок і необхідні діоди та транзистори.

Спортивна громадськість міста і області, глибоко сумують с приводу смерті Умнова Едуарда Вікторовича, висловлюють щирі співчуття сину Ігорю, онуку Владиславу, невістці Аріні, сестрам Тетяні і Валентині та іншим рідним і близьким покійного.

Георгій Самков